February 26th, 2009
Коротше їдемо в Сочі
Тут зараз тепло, море плюс двадцять, шашлики не встигають остигнути, вино - постаріти, а продавці чебуреків - сходити на пляж.
- Мама, хочу купатися!
- не Можна, Ніночка, ти тільки що з моря, у тебе навіть зуби сині.
- А тітка купається!
- Тітка велика!
-Она не вся велика, у неї тільки попа велика!
Одинадцять ранки, вже жарко і ліниво, на безкоштовному сочинському пляжі, посередині вузькій набережній, покладу тіл різного ступеня прожарення. Звідкись смачно пахне шашликом, чоловік зубами обриває луску з вобли, море опьяняюще шумить, здається, навіть в стакані квасу за дві з полтиником гривни.
Начебто тут все так само, як в піонерському дитинстві тридцять років тому, - навіть головна пляжна бабуся та ж сама, в зеленому ліфчику і рожевих трусах, але…
Де руді огризки від яблук, зариті в гальку упереміш з персиками, що погнили? Чому вино смачне, але від нього на ранок зовсім не болить голова? І чому, нарешті, таке чисте море, хоча в дитинстві воно боляче тикалося пляшками з-під лимонаду? Тому і тому, що Сочи - вже не зовсім заповідник радянського дитинства, як нам здається з Владивостока і Пермі.
Сочинци зі всіх своїх сочинських сил борються з гидливим “Так, все-таки тут не Туреччина!”, головне - щоб вчасно зупинилися. А то раптом почнуть нереальної смакоти чебуреки за 2,3 гривни продавати по євростандартах за 5 у.о.
Кефір з булочкою
- Варюша, дочечка, ти де панамку забула - на ринку або в готелі?
- Удома, у Владивостоку!
В перший же день в Сочі купите на набережній матрас-подстілку за 44 гривни. Тому що через три дні сп’яніння морем стане вперше в житті сумно, що на боків мало жиру: лежати на красивих, але незручних каменях незатишно. І, щоб не віддавати по 17-26 гривень за один захід на платний пляж з лежаком, потратьтесь відразу.
Tags: вино, гривна, море, набережна, пляж, сочи, чоловік


